Попередні рекомендації в основному стосувалися комерційних покриттів. І якщо підготовчі операції в обох випадках в принципі схожі, то з укладанням домашнього лінолеуму все набагато простіше.
Правило таке: якщо площа приміщення не перевищує 20 м2, укладається не більше трьох рулонів матеріалу, а експлуатаційні навантаження при цьому помірні і не використовується пересувна меблі, то покриття можна і не клеїти до основи (так звана вільна укладка). Точніше покриття все ж фіксується, але не всією поверхнею: за допомогою двостороннього скотчу закріплюються тільки два сусідніх краї покриття у стін (утворюючи букву «Г»). У особливо прохідних місцях, наприклад, біля входу в приміщення, покриття додатково закріплюють скотчем. Шви полотен з'єднують також за допомогою скотчу, або, використовуючи лінолеумний профіль (простой і естетичний спосіб, але таке з'єднання виглядатиме як невеликий порожок). Для того, щоб покриття з часом не вздулося, потрібно врахувати наступні речі: ні в якому разі не можна клеїти лінолеум по всьому периметру приміщення (для виходу повітря необхідно залишити дві сторони незакріпленими), для цих же цілей між лінолеумом і всіма вертикальними поверхнями (стенами, вбудованою мебеллю тощо) потрібен зазор у 1 мм.